Уряд грає в улюблену гру єзуїтів

Програма діяльності   – реальність чи політична абстракція?

      Казуїстикою, або як кажуть богослови, наукою про «окремі»   випадки совісті, наші можновладці оволоділи досконало. З одного боку, Президент України, хоч і з досить похмурим обличчям, та все ж зустрічається з Прем»єр-міністром задля подолання інфляції. З іншого боку через свій економічний рупор – Олександра Шлапака він нищівно критикує кроки уряду з подолання цієї інфляції. Спеціально навчені люди ходять кулуарами Верховної Ради та щось вагоме обіцяють регіоналам. Регіонали в свою чергу роблять рішучі заяви про ініціацію відставки уряду. І в цій каламутній воді, де кожний потроху підливає щось своє,  Юлія Володимирівна робить хід, якому, мабуть, позаздрили б і середньовічні єзуіти – вона раптом невинно нагадує про неприйняту програму діяльності уряду. Мовляв, якщо програму не прийняли, не затвердили алгоритм порятунку країни, то про що питати з усього в білому прем»єра? І взагалі, слід уважно роздивитися, чи є тепер у країні не тільки коаліція, а й керівництво парламенту (каменюка на адресу Яценюка). Іншими словами, працюйте краще, державні мужі, виймайте гілки з власних очей, а не шукайте трісочки в чужому оці…

Раптовий напад збоку під час  канонади в центрі

      Потужні шумові ефекти, які так часто створює парламентська сила під егідою прем»єр-міністра у сесійному залі чи поза ним,  насправді є не чим іншим, як відволікаючим маневром. Так роблять досвідчені воїни, коли під час гучної канонади, приміром у центрі битви, збоку за спину ворогові заходить штурмовий загін та нищить його несподівано та непередбачувано.

Знання того, якими речі мають бути,

свідчить про людину розумну;

знання того, якими речі є насправді,

свідчить про людину досвідчену;

знання того, як змінити їх на краще,

свідчить про людину геніальну;

Д. Дідро

Не претендуючи на геніальність, принаймні хотілося б бути досвідченими. Тим більше що українська влада вже сімнадцять років наступає на граблі, а все не може зрозуміти, що метою політики є не валовий випуск чавуна, темпи економічного зростання чи кількість українських мільярдерів у журналі Форбс. Досягти розуміння, що єдиною цінністю державної політики є людина, її тривале та насичене життя, можливість народити дітей та дати їм освіту, дихати чистим повітрям та пити цілющу воду. Така людина значно продуктивніше працює та набагато більше любить рідну землю. І можливо саме тоді ця людина прийде на виборчу дільницю та скаже можновладцю «спасибі», замість того щоб з року у рік висловлювати йому недовіру. Бо люди на владному Олімпі змінюються настільки часто, що ледве встигають нагодувати тих, хто їх до влади привів, до людей руки не доходять.

Бійка за гроші

Квітневий показник інфляції в черговий раз здивував економічну громадськість – 3,1% за місяць або понад 30 % з квітня минулого року. Вже зараз можна впевнено засвідчити, що це найвищий рівень інфляції з моменту уведення гривні. На жаль, ціни виробників зростають ще вищими темпами – економіка пристосовується до економічних експериментів урядів різного забарвлення. На наших шпальтах було досить багато матеріалів стосовно нищівного впливу зростання цін на добробут людей, сьогодні ми хочемо зупинитися на впливі інфляції на вартість кредитних ресурсів, зокрема для сільгоспвиробників.

<

Хотіли як краще

16 травня Верховною Радою прийнято багатостраждальний Закон «Щодо регулювання реалізації окремих соціально-значимих продуктів харчування». І оскільки поважні чоловіки у дорогих костюмах тиждень тримали у напрузі сесійну залу, складалося стійке враження про нагальну необхідність цього Закону. Звичайно, ми не могли пройти повз таку визначну подію.